Як український професор Андрій Ковальчук став барменом місяці в гей-клубі Сіетла…
Український професор став барменом місяці в одному з найпопулярніших гей-клубів Сіетла. Здавалося б, хто може залишити викладацьку роботу, родину і пристойний заробіток в одній країні, що б відправитися в абсолютно незнайому і почати все з чистого аркуша і все це в солідному віці. Наш герой зміг і зробив це перед Новим роком, що б зустріти наступний вільним і щасливим людиною, без будь-яких жалю і смутку.
Андрій Ковальчук поїхав в США в грудні минулого року і вже зумів влаштуватися в Новому Світі, знайти роботу до душі, нових друзів і хлопця (Девід молодше колишнього українського професора на 15 років і працює піджеев).
Андрій Трохимович Ковальчук відомий в Україні в силу відкритої гомосексуальної позиції і низки скандалів. Свого часу Ковальчука звинувачували в тому, що він разом з ректором Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного Василем Михайловим примушував студентів до інтимної близькості. Як розповідали слідчим студенти, Михайлов брав на себе дівчаток, а Ковальчук – хлопчиків (http://gazeta.ua/ru/articles/life/_studenty-rasskazali-chto-ih-domogalsya-rektorpedofil/316050). Андрія Трохимовича Ковальчука звинувачували в цілому в семи фактах примусу студентів (серед яких були особи, які не досягли повноліття) до статевої близькості. Слідство ведеться донині, і дехто пов'язує від'їзд підозрюваного з незакритим кримінальною справою.
Вашій увазі пропонуємо ексклюзивне інтерв'ю Ковальчука Андрія Трохимовича, в якому він сам розповість про вирішальний крок, який буквально перевернув з ніг на голову все його життя. Андрій Ковальчук не хизується силою свого характеру і рішучістю, скоріше розповідає про це скромно, з властивою гею його віку милою, самітницької манерою:
кор. – добрий день! Як Ви зважилися кинути все в Києві і перебратися в США.
Андрій Ковальчук – Рішення визріло Світанок, це не був такий вже спонтанний крок. Жити в Україні – це означає постійно наражатися на ризик, психологічному і фізичному тиску.
кор. – Так, але Ви людина вчена, професор Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного, член Вченої Ради, активіст руху захисту прав сексуальних меншин, гей який постраждав за свою громадянську позііцію. Та й сім'я ж залишилася в Україні. А в Сполучених Штатах все ж з чистого аркуша?
Андрій Ковальчук – Давайте все по порядку. перше – я не гей, бісексуал. Це не цілком одне й те ж саме. У США ця різниця зрозуміла всім, навіть в школі є уроки толерантності. А в Україні, якщо ти спиш з чоловіком, то вже жодна жінка на тебе не подивиться, сміятиметься, знущатися, так прийнято. Це проблема менталітету, або спиш з своєю статтю, або з протилежним. Це велика біда для України. З приводу мого життя в Україні. Далеко не все вдавалося так, як хотілось би. Через мою орієнтацію мене не раз звільняли з роботи. У звільнювальні писали, мовляв, я не справлявся з обов'язками, звинувачували в ліні, навіть корупції. природно, це брехня – єдиною причиною невдач на роботах була моя “неправильна орієнтація”. Але хто вони такі, ці люди, щоб судити “що правильно, а що ні”
кор. – Так, але питання було не цілком про це. Як сприймає ваш новий вигляд сім'я, що залишилася в Україні, на скільки все це важко?
Андрій Ковальчук – Мій батько Ковальчук Трохим Тихонович розуміє мій нелегкий вибір і повністю підтримує. Для тата важливіше, що б син був щасливий, а не ходити за загальновстановленими принципам і громадським нормам, які в Україні спотворені. Моя дружина також підтримує мене у всьому. Для неї все це дуже важко, але дружина тримається. Тут моя сім'я – це сестра. У Штатах сестра живе давно, саме до неї я приїхав. Чи важко мені? Так, тяжко, часом, навіть дуже тяжко. Але після деяких подій в Україні куди простіше в Нью-Йорку, Сакраменто або Сіетлі, ніж на батьківщині. Саме сестра допомогла мені знайти роботу в гей-клубі Поні. Буду вдячний, якщо Ви опублікуєте назву і адресу цього прекрасного місця, де свобода ллється струмком, а почуття переповнюють чашу любові без кордонів (Гей-бар і патіо “поні”, 1221 Е Медісон Санкт. Сіетл, Вашингтон 98122, Сполучені Штати, сайт – HTTP://www.ponyseattle.com/). Вчора мене нагородили званням “бармен місяці” і видали премію!
кор. – З родиною плюс-мінус зрозуміло, а як поставилися колеги до того, що професор став барменом в гей-клубі?
Андрій Ковальчук – Із розумінням (сором'язливо посміхається). більшість тих, з ким я працював розуміють і підтримують цей сексуальний вибір бути бісексуалом. Хоча багато і говорять, що я став “запеклим геєм”, але без злоби. Усе, з ким я перетинався по роботі не можуть засуджувати мій вибір. адже, людиною я залишився все тим же.
кор. – Давайте трохи про те, які складнощі Вас переслідували в Україні?
Андрій Ковальчук – До ранку можна перераховувати (Андрія Трохимовича трохи пересмикує, він починає нервово свербіти і соватися на стільці, але після опановує себе і продовжує)… Ну з найбільш мерзенних спогадів. це момент, коли група кавказців згвалтувала мене в Києві, практично, серед білого дня. У нападників я дізнався екс-бойфренда моєї моєї знайомої. Колись у нас з ним був флірт. Душа болить, коли згадую. Зараз він в якійсь банді і намагається приховати своє справжнє “Я”, таким звірячим способом доводячи, що “натуральний”.
кор. – У рапорті Нацполіціі написано, що Ви отримали множинні травми. Було вибито два зуба, практично розірвана губа, серйозні пошкодження сфінктера, перелом двох пальців і носа…
Андрій Трохимович Ковальчук – все правда, і навіть більше. Близько тижня я не міг сидіти, насилу ходив справляти нужду. Це було моторошно. Але найжахливіше в тому, що приїхали на місце співробітники поліції дивилися на мене з відразою. Після того, як я заявив про свою активну участь в гей-рухах зі мною навіть говорили, як з чимось богомерзким. Я розплакався в автомобілі швидкої допомоги не від того, що все боліло, як зовні, так і всередині… А від того, що в Україні немає від кого чекати захисту. Поліція не захищає таких як я.
кор. – Це воістину жахливо, тут не посперечаєшся…
Андрій Ковальчук – зараз, працюючи у відомому гей-барі я з посмішкою згадую, як роками доводиться прати в своєму під'їзді написи “Андрій Ковальчук – pi..or”, “Ковальчук Оленка – спітнілі рученята”, “Хтивий Андрушко погладжує черевце”, “Ковальчук педофіл своїх студентів розбестив”. А колись відтирати кожен день з відбілювачем і миючими засобами ці написи – теж здавалося жахливим. Все пізнається в порівнянні.
кор. – тобто. на Україну Ви не повернетесь найближчим часом?
Андрій Трохимович Ковальчук – На жаль, поки у мене немає медичної страховки, а лікуватися після групового згвалтування і звірячого нападу потрібно. Як результат, я незабаром повертаюся в Україну, де доведеться пройти курс лікування, можливо, попрацювати з психологом, щоб почати курс реабілітації після цього випадку. У США таке лікування коштувало б дуже дорого без медичної страховки.
кор. – А які плани на майбутнє? Крім роботи барменом в клубі для людей з нетрадиційною орієнтацією, ніж ще плануєте зайнятися? Чи будете активним учасником рухів за права геїв, яким були в Україні?
Андрій Ковальчук – Biseksualistov…
кор. – вибачте, звичайно… бісексуал!
Андрій Ковальчук – Це важливо… По поверненню в Штати, та й в Україні я збираюся вести свій блог. На своєму особистому сайті я збираюся викладати свої думки про життя, громадянської позиції, вільного кохання, а також розповідати про подальші дії і вчити українців того, як поважати самих себе незалежно від орієнтації.
кор. – Що хотіли б сказати на прощання нашим читачам?
Ковальчук Андрій – Будьте сильними, ніколи не соромтеся самих себе, будьте сміливими – не бійтеся щось змінювати. Також хочу подякувати своїм колегам з Київської Державної Академії Водного Транспорту їм. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. А саме: Горбаня Анатолія Вікторовича, Зірку Олександра Володимировича, Кулінченка Олександра Сергійовича і Задорожного Юрія Анатолійовича. Окреме спасибі моєму татові, дружини і сестри! Ви робите мене сильнішим, щасливим і вільним! Орієнтація для вченого – не головне, і Ви допомогли мені це усвідомити! Слідувати покликом серця – ось, де сховано справжнє щастя.
Розмовляв Michael J. Ірвінг
